86.     Порядок дослідження системи внутрішнього контролю банку відповідно до ПМПА 1006.

План аудиторської перевірки містить: отримання достатніх знань про бізнес та структуру управління суб'єкта господарювання й достатнього розуміння про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, включаючи управління ризиками та функції внутрішнього контролю; розгляд очікуваних оцінок властивого ризику та ризику контролю, тобто ризику того, що відбудуться суттєві викривлення (властивий ризик), та ризику того, що система внутрішнього контролю банку не запобігатиме або не виявить і не виправить своєчасно такі викривлення (ризик контролю); визначення характеру, розрахунку часу й обсягу аудиторських процедур, які слід виконати; розгляд припущення про безперервність діяльності стосовно здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність у передбачуваному майбутньому, яке буде періодом, застосованим управлінським персоналом при оцінюванні згідно з концептуальною основою фінансової звітності. Як правило, цей період буде періодом не менше одного року після дати балансу. Отримання знань про банківську справу вимагає від аудитора розуміння: структури корпоративного управління банку; економічного й нормативного середовища, яке переважає на території тих країн, де банк провадить свою основну діяльність;ринкових умов, які існують у кожному значному секторі операцій банку.Корпоративне управління відіграє особливо важливу роль у банках; багато регулювальних органів встановлює вимоги стосовно того, що банки повинні мати ефективну структуру корпоративного управління. Відповідно, аудитор отримує розуміння про структури корпоративного управління банку і як особи, яким довірено управління, виконують свої обов'язки з нагляду, контролю і управління банком.Аналогічно, аудитор отримує та поповнює практичні знання про продукти і послуги, пропоновані банком. Отримуючи й поповнюючи знання, аудитор обізнаний про значну варіативність основних послуг з розміщення депозитів, надання позик і казначейських операцій, що пропонуються і продовжують розвиватися банками відповідно до потреб ринку. Аудитор набуває розуміння щодо характеру послуг, які надаються за допомогою таких інструментів, як акредитив, акцептований вексель, відсоткові ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, контракти "своп", опціони та подібні інструменти для того, щоб розуміти властиві ризики та їх наслідки для аудиторської перевірки, обліку і розкриття інформації.Якщо банк використовує організації, що надають послуги, для надання основних послуг чи здійснення операцій, таких як розрахунки грошовими коштами та цінними паперами, обробка документації чи внутрішній аудит, відповідальність за дотримання правил і нормативних актів та надійні заходи внутрішнього контролю несе найвищий управлінський персонал та управлінський персонал залученого банку. Аудитор розглядає юридичні та нормативні обмеження та набуває розуміння того, як найвищий та середній управлінський персонал контролюють ефективне функціонування системи внутрішнього контролю (включаючи внутрішній аудит). МСА 402 "Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги" надає подальші рекомендації з цього питання.Обсяг та цілі внутрішнього аудиту можуть варіюватися залежно від розміру і структури банку, а також вимог управлінського персоналу та найвищого управлінського персоналу банку. Проте призначенням підрозділу внутрішнього аудиту, як правило, є огляд системи ухгалтерського обліку і відповідних заходів внутрішнього контролю, а також моніторинг їхнього функціонування і подання рекомендацій з їхнього удосконалення. Призначення аудиту зазвичай полягає також і в аналізі заходів, що використовуються для визначення, оцінки й надання звітів про фінансову та  оточну інформацію, а також у спеціальних запитах про окремі статті, включаючи докладну перевірку операцій, залишки на рахунках і процедур. Чинники, зазначені у параграфі 44, також спонукають аудитора використовувати підрозділ внутрішнього аудита. Особливо це доречно щодо банків, філії яких географічно розосереджені. Часто в банках є відділ з аналізу кредитів (це або частина підрозділу внутрішнього аудиту, або самостійний підрозділ), який подає управлінському персоналові звіти про якість кредитів і про дотримання встановлених щодо них процедур. У будь- якому випадку аудитор часто розглядає можливість використання відділу з аналізу кредитів після відповідної перевірки  ього відділу та його роботи. Рекомендації з використання роботи внутрішнього аудитора викладено в МСА 610 "Розгляд  роботи внутрішнього аудитора"..Далі наведено три складники аудиторського ризику:а) властивий ризик (ризик виникнення суттєвих помилок);б) ризик контролю (ризик того, що система внутрішнього контролю банку своєчасно не запобігає чи не виявляє та не виправляє такі викривлення);в) ризик невиявлення (ризик того, що суттєві викривлення, які залишилися, не будуть виявлені аудитором).